###Юрий ЯРОШЕНКО: «Динамовцы занимаются по программе испанцев» ###
—Юрію Миколайовичу, розкажіть, як учора (розмовляли внеділю.—ред.)здолали киян?
— Насамперед, це заслуга моїх підопічних. Дуже ретельно готувалися доцього двобою. Тішить, що якісно зіграли саме втактичному плані. Насьогодні динамівці зай-маються запрограмою іспанських спеціалістів, зокрема, щодо виходу з оборони ватаку тадій унападі. Помітно, що вопонента були свої заготовки. Проте намагалися досконало вивчити манеру гри киян і скористатися їхніми слабкими сторонами. Зробили акцент наагресивних діях попереду тамаксимальній концентрації впродовж поєдинку.
— Отож сумські фахівці кращі заіспанських?
— Учитися один уодного—несоромно. Іспанці принесли своє бачення внаш дитячо-юнацький і дорослий футбол. Подивіться лише, як пересувається полем перша команда динамівців. Переймати досвід—негріх, адже це сприяє розвитку. Дуже цінна якість—побачити вопонента тактичні нюанси тавзяти найкорисніше насвоє озброєння.
Розумів, що кияни незахочуть прощатися з м'ячем, але нинішній рівень майстерності недозволяє їм надійно контролювати його. Акцентував увагу підопічних натому, що брак усуперника буде, тож варто цим скористатися. Відтак сповна увімкнули пресинг і відбір. Як бачимо, задум спрацював.
— Справа лише вдинамівських помилках?
— У жодному разі! Незабувайте про наші сильні якості. Команда потрапила ускладне становище, вибратися з якого зможемо лише тоді, коли об'єднаємо зусилля. Футболісти відреагували наневдалі виступи, тому зараз колектив прогресує. Дуже задоволений діями Брікнера (1993 р. н.), якому, нарешті, знайшли оптимальну позицію, Гребенюка (1995 р. н.), який після спаду почав додавати вгрі, Єрмаченка (1993 р. н.), котрий одужав і вийшов нахороший рівень, і наших лідерів—Котелюха, Лебеденка таЗападні. Усе це складається водну картину. Хоча завчасно говорити, що ми вибралися з непростої ситуації, втім, позитивні емоції присутні.
— Коли 14-акоманда долає п'яту, доречно запитати, чи небуло доваспрояву недооцінки?
— Знаєте, ясам пройшов школу «Динамо», вякому три роки виступав удублі. Пригадую, грали врадянські часи назборах вУжгороді проти запорізького «Металурга». Зі свого досвіду пам'ятаю, що вмолодих гравців киян є недооцінка суперника. Утренерського штабу такого впринципі неможе бути, проте складно втаких умовах достукатися дофутболістів. Наведу, як приклад, свої думки перед згаданою зустріччю: «Що нам отой «Металург», миж—«Динамо» Київ!». І так було, поки неприйшло усвідомлення, що кожного опонента необхідно поважати. Відтак належним чином готуватися таналаштовуватися.
— Вочевидь, оця звитяга мала для вас важливезначення, зважаючи, що незмогли сказати свого слова устоличномуколективі...-
— Безумовно, вистачає приводів. Тим паче були водній команді з Васею Рацем, Гришою Пасічним (царство небесне йому), Льохою Михайличенком. Наш склад дуже вдало виступав. 1979-го стали бронзовими призерами, анаступні два роки були чемпіонами. Коли йшов із «Динамо» влуганську (тоді ще ворошиловградську) «Зорю», Лобановський казав мені: «Юро, тобі потрібен іще один рік». Непослухався Валерія Васильовича, бо хотів грати. Окрім того, рівень «Зорі» був хороший запідбором виконавців: Саша Заваров, Ігор Гамула, Саша Малишенко, Віталій Тарасенко...- Мали амбіції.
Усе зазвичай стається через дурість і молодість. Отож зараз потрібно передати мудрість підлеглим, аби вони цінували футбольні моменти, щоби незупинялися надосягнутому. Якщо його кличуть, він повинен іти туди, де потрібен. Тайти непросто так. Доприкладу, шкода зараз нападника в«Металісті», котрий приїхав із Дніпродзержинська. Нагадайте ім'я...-
— Стас Куліш.
— Точно. Дуже імпонував мені, коли грав упершій лізі: правильно рухався, відкривався, боровся та, що найголовніше,—забивав! Азараз Куліш просто розчинився. Кожному гравцю пот-рібно оцінювати перехід із позиції розвитку, анегрошового еквіваленту. Хоча зараз і вцьому компоненті Станіслав постраждав.
Повернуся допервинної теми: звичайно, прагнув перемогти киян. Тим більше, коли перебував уцій структурі, знаєш, як утому середовищі ставляться дофутболу. Цікаво, як насьогодні розвивається колишній клуб? Вимагав од підопічних зіграти якісно передусім тактично, щоби зрозуміти, чи вправильному напрямку рухається наша команда. Зрештою, гра й результат засвідчили, що є над чим працювати тачого варто позбутися. Зокрема, такої поведінки, котра була під завісу матчу, коли впростому епізоді втратили м'яч й дозволили супернику скоротити відставання.
— «Суми» натужно входили вчемпіонат, зате останні три поєдинки—сім очок. Круте піке позаду?
— Зізнаюся, уцьому питанні язабобонний. Давайте краще поговоримо про це після завершення осінньої частини змагань. Зазначу інше: тішить ставлення гравців досправи. Ми хочемо неговорити про покращення, автілити це вреальність.
— Наступний суперник—«Полтава»—антипод вашоїкоманди, котрий зробить усе, щоби недоз-волити вам розвернутися.
— Я завжди говорив: усе вирішує ігрова дисципліна кожного виконавця. І нелише лідерів, акожного—щодо ведення єдиноборств, коли неволодіємо м'ячем, або створення переваги, коли володіємо ним. Кожен може змусити свого суперника помилитися, обіграти, загострити ситуацію. Коли вцьому плані переважатимуть колективні старання, тоді є передумови доуспіху.
— Залишилося лише три тури дозавершення футбольного року.Уже маєте зверстані плани назимовий антракт?
— Причому дуже багато! Проте, впершу чергу, зараз думаємо над тим, аби втрьох складних поєдинках (проти «Полтави», «Тернополя» та«Ниви») здобути максимальний результат. Відтак подивитися натурнірну таблицю, бо зараз цього принципово неробимо, тавизначитися з коригуваннями й типом підготовки додругого кола чемпіонату. Дуже багато роботи чекає нас узимку. Старатимемося її чесно й правильно виконувати, щоби мої підопічні продовжували прогресувати. Хочу, щоби, попри можливе прощання, яміг зустрітися з будь-яким гравцем і внас запазухою небуло каменя. Це—ідеальна ситуація, коли тренери сприяють розвитку футболіста, аостанній віддячує правильними тактико-технічними діями наполі. Дочого й прагнемо.
