###ГОРДІЄНКО: «Тепер Суми опікуватиме Костянтин Григоришин» ###

Цього сезону «Суми», на чолі з Валерієм Бермудесом, стали потужним середняком другої ліги групи «Б». Але тривожні звістки про фінансову скруту клубу не переставали надходити. Торкнувшись і команди, і клубу, вона призвела до того, що наприкінці сезону атестаційний комітет ФФУ не видав ліцензію на участь колективу в наступному сезоні. На момент розмови з генеральним директором сумського клубу Вадимом ГОРДІЄНКОМ майбутнє команди було невизначеним.

—Вадиме Анатолійовичу, найперше питання — чи функціонуватиме клуб надалі?
—Чекаємо висновків атестаційної комісії, адже подали апеляцію. Деякі помилки ми вже виправили (за фінансовим критерієм). Сподіваємося, що все-таки нас допустять до нового чемпіонату.
Щодо функціонування ФК «Суми», то в нас є точна інформація: в клубі буде новий господар. Це Костянтин Григоришин. Думаю, відтепер сумський клуб і місцевий футбол розвиватимуться в правильному напрямі.

—Останнім часом вам, напевно, довелося дати чимало інтерв'ю місцевим ЗМІ стосовно клубу. Громадськості не байдужа доля ФК «Суми»?
—Ми прагнемо донести вболівальникам достеменну інформацію. Новині про нового власника я дуже радий. Думаю, її сприймуть й сумські шанувальники футболу. Тим більше, що тепер у команди буде приціл на першу лігу. Будемо сподіватися, що рівень і видовищність її гри залучатимуть дедалі більше глядачів на стадіон.

—Ви особисто з Костянтином Григоришиним знайомі?
—Ні.

—За вітчизняними масштабами, це дуже серйозна людина. Як керівництво клубу вийшло на нього?
—Згоден, це — дуже впливова людина. Сталося так, що ми вийшли з проханням врятувати клуб на нового губернатора Юрія Чиря, і він пообіцяв, що, в міру можливостей підтримає клуб. Саме Юрій Павлович і вийшов на цю людину. У процесі переговорів і було досягнуто певних домовленостей. Григоришин дав згоду прийняти клуб. Вважаю, що це правильний шлях розвитку.

—Чи Григоришин приїжджатиме на матчі, цікавитиметься командою безпосередньо? Чи стане він таким господарем, як, скажімо, Ахметов, який любить свій «Шахтар» усім серцем?
—Щиро кажучи, ми на це сподіваємося. Людина ж погодилася вкладати свої кошти у футбол (а футбол — це коштовна іграшка), отже, вона, напевно, захоче отримувати від цього якесь, бодай моральне задоволення. А для цього, звичайно, потрібно і приїжджати на матчі своєї команди і цікавитися її життям. Команда ж, у свою чергу, повинна віддячувати і хорошою грою, і належним результатом.

—Чи став запорукою залучення нових спонсорів той факт, що клуб має такий чудовий стадіон, як «Ювілейний»?
—Думаю, що це одна з найголовніших причин. Адже, якщо занепадає команда, то занепадає й стадіон. А це все одне ціле. Команда, стадіон, база, дитячо-юнацька школа — все повинне бути в поєднанні і повинне працювати.

—Як, на ваш погляд, виступили у цьому сезоні ваші підопічні?
—Вважаю, що за добором гравців ми мали бути не в середині таблиці, а десь на п'ятому місці. Але далися взнаки відсутність належного фінансування, технічної бази, навіть транспорту... Хлопці грали практично півроку без зарплати. В останніх матчах, особливо виїзних, команда була психологічно надломлена. Було важко налаштувати гравців на гру. Ось це дещо й опустило нас у турнірній таблиці.

—Та все ж, у домашніх матчах, особливо навесні, «Суми» практично не програли жодного матчу, перетворившись на неприступну фортецю. За рахунок чого це вдалося?
—Колектив у якийсь момент згуртувався, став міцнішим. Якби не було фінансових проблем, то переможних матчів було б значно більше.

—Якщо спиратися на матчі із «Сумами», позиції команд у турнірній таблиці справедливі?
—Вважаю, що, окрім «Титану», ще три-чотири команди заслуговують на першу лігу. Найбільше нам сподобався «Кремінь» (Кременчук). Дуже бойова команда.

—Хто з гравців цього сезону виріс, розкрився, а хто, навпаки, не виправдав сподівань?
—Відзначу таких сумських гравців, як Дмитро Рогачов, 1992 р. н., який відразу вписався в нашу команду. Непогано себе проявив вихованець місцевого футболу Іван Кириєнко. З досвідченіших гравців відзначу Ігоря Пукася. Були й футболісти, від яких очікували більшого, але з тих чи інших причин вони себе
не проявили. Це — Олександр Хлапонін, Сергій Галюза, Віталій Сичов.

—Чи були по ходу сезону матчі, в яких команда не набирала «своїх» очок?
—Наприклад, запам'яталася виїзна зустріч з «Олкомом». Ми зіграли внічию — 1:1, але при цьому арбітр, із незрозумілих нам причин, не зарахував у ворота суперника чистий гол. Удома із «Шахтарем» (Свердловськ) — теж. Зіграли внічию. Володіли ініціативою, багато моментів не реалізували, а в кінці гри ще й пропустили. Вважаю, що у цих матчах ми зобов'язані були перемагати.

— А були ігри, де, навпаки, результат перевершив сподівання?
—Це, напевно, матч «Суми» — «Сталь». Завжди хочеться подолати саме лідера. Можливо, на той момент для нас із дніпродзержинцями і нічия була б позитивним результатом, але ми здобули перемогу. Зауважу, що у тому матчі на поле вийшли всі місцеві футболісти, крім воротаря. Хлопці дуже хотіли проявити себе з найкращого боку.

—Тепер, коли з'явився потужний спонсор, напевно, зміняться й плани підготовки, а кадрові зміни будуть інші?
—Відповісти на це питання ще не можу. Поки що з новим керівництвом у нас розмови не було. Хотілося б, звичайно, залишитися в клубі. Два роки ми тягнули на собі команду. Все-таки, хоч якось та й рятували клуб. Думаємо, що вболівальники будуть вдячні і місцевій владі, і губернатору. Хотілося б ще реалізувати деякі проекти. Грошей не вистачало, а ідеї були і будуть.

Олексій КОМАРОВСЬКИЙ, газета «Український футбол»